+38 050 477-01-11 ГАРЯЧА ЛIНIЯ +38 067 567-01-11

Оплата за послуги з використанням Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay: чи потрібен РРО?

НБУ вважає, що Приват24 і Ощад24 – це системи дистанційного обслуговування, а Монобанк і LiqPay – це сервіси банків, що надаються клієнтам для проведення розрахунків, здійснення оплати за товари та послуги. Як це вплине на застосування РРО?

Мінекономіки надіслало запит до Нацбанку щодо здійснення операцій з використанням Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay. Нацбанк відповів листом від 30.12.2020 р. № 57-0009/80572, у якому викладає свою точку зору на такі операції.

Цей лист є важливим, тому що Законом України від 01.12.2020 р. №1017-IX внесено зміну до ст. 9 Закону про РРО. З 10 грудня 2020 року РРО не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Отже, щоб дізнатися, хто з продавців послуг може не застосовувати РРО, треба чітко знати, як саме покупець здійснив оплату. І чи належить цей спосіб оплати до зазначених вище винятків.

І з цим одразу виникли проблеми, адже ДПС надає суперечливі роз’яснення:

1) з одного боку, податківці вважають, що розрахунки за послуги, здійснені виключно із застосуванням електронного платіжного засобу та платіжних систем (LiqPay, Portmone, EasyPay, PayPong, Ipay.ua, City24, Приват24 тощо), здійснюються без застосування РРО надавачем послуги.

2) з іншого боку, податківці наполягають, що у разі здійснення розрахунків за допомогою платіжних та інших систем із використанням Інтернет-банкінгу та Інтернет-еквайрингу продавці товарів та послуг мають застосовувати РРО.

Під час коментування цих роз’яснень ми наголошували, що Приват24 та LiqРay у Реєстрі платіжних систем НБУ немає, тому вважати їх платіжними системами не можна. Також Приват24 (або інший вид Інтернет-банкінгу) не вимагає від продавця укладання договору еквайрингу. Тому згадування Інтернет-банкінгу та Інтернет-екварингу разом, як мінімум, дивне: це різні види банківських сервісів. Тому, незважаючи на позитивність першого роз’яснення і фіскальність другого, їх обидва можна поставити під сумнів. Адже в них податківці продовжують помилятися в ідентифікації платіжних сервісів банків. І коментований лист НБУ це підтверджує!


Що говорить НБУ?

У своїй відповіді Нацбанк посилається на Закон «Про банки і банківську діяльність», з якого він наводить визначення розрахункових банківських операцій - це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи (ст. 2 Закону про банки).

При здійсненні таких операцій банк може використовувати різні платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Далі, Нацбанк визначає поняття переказу коштів в термінах Закону про платіжні системи: переказ коштів – це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24 ст. 1 Закону про платіжні системи).

Знову ж таки, це поняття досить широке і охоплює велику кількість видів операцій. Банки можуть пропонувати своїм клієнтам різноманітні сервіси дистанційного обслуговування і включати туди довільних перелік банківських операцій. Нацбанк звернувся до банків, що пропонують клієнтам Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay, щоб визначитись, а що ж це таке.

В результаті НБУ було зроблено висновок: Приват24 і Ощад24 – це системи дистанційного обслуговування, а Монобанк і LiqPay – це сервіси банків, що надаються клієнтам для проведення розрахунків, здійснення оплати за товари та послуги. А перекази коштів, здійснені за допомогою всіх цих сервісів, є переказом коштів з рахунку платника на рахунок отримувача, і є банківськими операціями.

І як це вплине на застосування продавцями РРО?